Мудрість психотерапевта говорить, що змінити людину може досвід і сенс, який вона в нього вкладає. Люди - це земні істоти, що створюють зміст. Якщо ви розповідаєте людині про гусінь, яка сидить на капусті і мріє літати, людина буде шукати в цьому сенс - і знаходити його. Метафора створює і досвід, і зміну сенсу. Метафора - це історія, що дає таку можливість.
Вміле використання метафори- це чари
Чари не в самій історії, не в метафорі. Чари - це коли зустрічаються твій і мій досвід, з'єднуються один з одним у вигляді нашої спільної історії і цим створюється новий сенс. Почуття, тут важливі. Вони (почуття) - це живе серце метафори.
Мистецтвом швидкого створення і розповідання метафор несвідомо володіли і володіють більшість геніальних ораторів, мудреців, шаманів, проповідників, філософів, правителів, полководців, парламентаріїв, бізнесменів, гандлярів та адвокатів. Цим унікальним даром досконало володів засновник нового напрямку гіпнозу - Мілтон Еріксон. Спонтанно пишучи метафоричні розповіді за принципом історія в історії, певним чином виділяючи особливий прихований сенс, використовуючи фонетичні та синтаксичні двозначності, він досягав дуже швидкого зцілення людей. Девід Гордон, продовжуючи чудову традицію Мілтона Еріксона, запропонував унікальний підхід до конструювання та використання метафор з метою терапії (лікування). Розроблені ним механізми створення впливових історій нагадують найтонші мережива, якими зачаровує нашу свідомість, занурюючись в стан глибокого трансу.
Чому ж стає можливим таке активне використання метафор для досягнення психотерапевтичних цілей?
По-перше, екстраполяція прихованих сенсів
Суть цього механізму полягає в наступному. Володіючи «властивістю віддзеркалення», метафоричний образ дозволяє розпізнавати новий зміст в звичайних речах і перенести його за межі сфери його початкового походжння. За рахунок того, що в метафоричному образі, крім нього самого, є ще «щось», що приховано, то у суб'єкта виникає можливість добувати з метафори той зміст, який відповідає його світогляду і баченню своїх проблем. Образно кажучи, метафора - це чарівна скринька, в якій кожен знаходить той скарб, який саме він здатний там знайти.
По-друге, пробудження творчих ресурсів уяви
Мова метафор, є одним з універсальних мов людського спілкування і одним з найважливіших засобів мистецтва, вона забезпечує розкриття творчого потенціалу суб'єктів в процесі спільної активності. Як писав Стендаль, «прагнення до нового є перша потреба людської уяви».
По-третє, семантичне опосередкування
Метафори стають сполучною ланкою між семантичними просторами терапевта і пацієнта, допомагаючи в створенні загального семантичного простору терапії, утвореного з двох часток - «учитель - учень». Виникає можливість не тільки розуміння (в когнітивному аспекті), але і взаємопроникнення в систему сенсів, що важко вербалізуються.
По-четверте, актуалізація архетипів
Метафори задіють глибинні механізми несвідомого за рахунок незвичних для розуму архетипових елементів. Юнг зазначав: «Величезна перевага міфологічних уявлень в тому, що вони набагато більшою мірою об'ектівізірують конкретику і відповідно уможливлюють її персоніфікацію... Любов і ненависть, страх і благоговіння виходять на сцену, піднімаючи конфлікт до рівня драми».
По-п'яте, фасилітація
Метафори полегшують усвідомлення системи відносин між суб'єктами і знижують вплив негативних емоцій в разі отримання болючою для суб'єкта інформації. Можна сказати, що метафори діють набагато м'якше і делікатніше, ніж багато інших засобів психологічного впливу. Д. Міллс і Р. Кроулі кажуть, наприклад, про «витонченості» терапевтичної метафори: «Сенс повідомлення «потрапляє в десятку», але якимось дивно відстороненим шляхом. Проблема хоч і висвічується, але виринає спокійно, розмитою; розповідь хоч і пробуджує приховані можливості, але якимось узагальненим і аж ніяк не напористим чином».
