Писатиму українською, бо в російській мові, вітсутні навіть нелітературні слова, щоб ними можна було висловити своє обурення.
Вчора, під впливом страшилок ЗМІ, про люті зимові морози вже в ближчі дні, про неминучі вимкнення світла, газу і кисню навсіх теренах Неньки, вирішив утеплити тіло і цим заспокоїти свій ОКР.
Передісторія. З цією крамницею знайомий кілька місяців, і чомусь завжди, проїжджаючи повз неї по Сеперно-лобідській, масивна будова викликала відчуття вбогості. Чи то через те, навколо цьго магазинчику ЕПІЦЕНТЕР, своїми рекламними білбордами " ЕПІЦЕНТР-Більший вибір-кращі ціни", чи тому, що цей заклад знаходиться в "задупьє" Києва, в сусідстві з сміттям, та недовершеними будівельними звалищами, не знаю..., але завжди їх було жаль.
Весь жаль минає, коли переступаєш поріг цієї "кантори". Перша моя покупка-місяців два тому, це копійчана трубка для виводу конденсіту на вулицю від кондеціонера. Всі консультани відмахувались, ганяли різними залами, і нарешті, коли я потрапив "туди, де треба"- консультант зустрів мене, так, як би я йому був винен сто долярів. І врешті всунув трубу, яка ніяк не стикувалась з моїм кондецонером. Але це дурниця, подумав я, з ким не буває... Вдруге я їх відвідав десь місяць - півтора тому, в пік спеки. Придбав вентилятор, який в розібраному вигляді справляв враження. Зібрати його без заморочування не зміг, внутрішній і зовнішній захисний кожухи не стикувалис, так як вони були обидва зовнішні. Поміняти прилад не вдалоя, бо наразився на купу обурення і звинувачень в свою адресу...
А от вчо-р-р-ааа... Вибрав масляний радіатор і вирішив придбати ліхтарик, щоб без світла взимку не все на помацки робити. Ліхтарик вибирав серед моделей, серед екземплярів в моделі...(щоб читачам було зрозуміло, в упаковках часто бракує деталей, тому потрібно ретельно звірятись з їх наявністю згідно інструкції).
На касі вибив покупки, прямуючи до виходу зустрів стіну (десь п"ять, а потім вісім) молодців охоронців). Вани представилися службою охорони гіпермаркету. Перевірили мій чек, наявність продметів покупки, і завсім нечемно стали пропонувати слідувати з ними в службову кімнату для детального обшуку. З"ясовуючи в чому справа, один з них (я так розумію, що головний), сказав, що відеокамери відслідкували як я викрав з однієї коробки від ліхтаря зарядний пристрій, і хочу з ним втікти. На пропозицію пройти на обшук, я запропонував, викликати міліцію і пойнятих. На що охоронці почили м"якнути, вибачатись. А ле для годиться запропонували показативліст мого рюкзака. Я особливо не обурювався, бо напевно був спантеличений подією, і "знаходився десь там...". І повернувся в "тут ізараз" лише тоді, коли за спиною почув голос охоронця: "Засада, абламалісь, блін!"
