Емоційна обробка міжособистісних почуттів

Вчені-дослідники в галузях пізнавальної, поведінкової та міжособистісної терапії, провівши за останніх два десятиліття сім широкомасштабних досліджень тривожних розладів, встановили необхідність емоційної обробки страху для того, щоб подолати його. Однак зовсім недавнє нововведення в терапії ГТР – це визнання важливості емоційної обробки міжособистісних почуттів. Пацієнти з ГТР турбуються з приводу міжособистісних відносин більше, ніж за будь-що інше. 

Представники «інтегративної терапії ГТР» (Ньюман і ін.)  переконують пацієнтів, що ймовірно, вони на стільки схильні до уникнення того, чого бояться, що не можуть задовольнити свої міжособистісні потреби. І тому спонтанно створюють ситуації , які породжують не тільки тривожність, а й негативні наслідки. Наприклад, захищаючи себе від інших, часто не в змозі розкрити свої потреби і почуття. Тому, за звичай,  сприймаються іншими людьми як особи недоступні, незацікавлені і холодні.

Суть терапії тривожних розладів

  Мета «інтегративної терапії тривожних розладів» полягає в тому, щоб змістити центр уваги пацієнта «подалі від очікування небезпеки і ближче до відкритості іншим, спонтанності і чутливості, так само як до співпереживання та уваги до потреб інших. Ньюман і її колеги рекомендують комбінувати КПТ з різними методами емоційного поглиблення, взятих з інших підходів (наприклад, з гештальт-терапії або терапії переживань техніку двох стільців). В подальшій терапії вони рекомендують всебічне дослідити відносини з важливими людьми за допомогою таких конкретних запитань: (1) «Що сталося між вами та іншою людиною?». (2) «Які емоції ви відчували?». (3) «Що вам було потрібно або що ви сподівалися отримати від іншої людини?».  (4)«Яку небезпеку Ви очікували від іншої людини?». (5)« Що ви робили?». (6)«Що сталося потім між вами і іншою людиною?».і (7) продовжити дослідження, повертаючись до запитання: «Які емоції ви відчували? »
    В цю структуру терапії можна інтегрувати гіпноз, пропонуючи пацієнту увійти в стан самогіпнозу (на попередніх сесіях пацієнта навчають методиці входження в стан гіпнозу самостійно) і спостерігати за своїми переживаннями, що розгортаються як в кіно або на відеоекрані під час відповідей на вищезазначені запитання. Пацієнта інформують, що у нього є кнопка «пуск / стоп» і регулятор для управління почуттями - і те, й інше можна увімкнути або вимкнути. Під час першого перегляду пацієнту дають інструкцію як описати те, що відбувається, спостерігаючи дію, в той час як регулятор почуттів вимкнений. Потім наступає інший перегляд, під час якого пацієнта просять увімкнути регулятор почуттів і зупиняти дію кожного разу, коли він  починає відчувати навіть найменший дискомфорт. Потім, коли дискомфорт зник, в тому місці, де була припинена дія (а ще краще трішечки заздалегідь), пацієнт може знову «увійти в кіно», просканувати своє тіло і точно визначити, як його страх пов'язаний з катастрофічними думками (напр., про глузування, самотність, приниження, відмову...) і передчуттями. Далі можна попросити пацієнта поставити регулятор управління почуттями в такий стан, щоб він міг відчувати почуття в міру розгортання сцени, оскільки він буде краще відчувати, чого потребує, чого хоче і чого боїться його «внутрішнє боязливе «Я»», повністю відчуваючи себе в цей момент тим самим»Я». У будь-який час, коли терапевт або пацієнт захочуть обговорити події, що відбуваються, пацієнт може «вийти з кіно» і вимкнути регулятор почуттів. Вправу можна повторювати до тих пір, поки людина не зможе витерпіти і прийняти будь-яке  почуття що виникає і добре усвідомити свої патерни уникнення і думки, що обґрунтовують його емоційні прояви. Терапевт може також використовувати «техніку заохочення співпереживання та розуміння», просячи пацієнта зосередитись на можливих думках і почуттях людини, з якою він взаємодіє, звертаючи особливу увагу на те, як поведінка пацієнта може виявити міжособистісні реакції, що підкріплюють страхи і спалахи занепокоєння. Можна використовувати гіпнотичну техніку  «вікова регресія». Це дасть можливість досліджувати дитячі відносини з батьками та іншими важливими людьми для кращого розуміння пов'язаних з попереднім розвитком поточних патернів уникнення та міжособистісних очікувань.

Терапія тривоги є невід"ємною умовою втручань для багатьох розладів і станів, де  тривога є супутнім симптомом. Так, багато з технік і стратегій для позбавлення тривоги можуть застосовуватись при терапії різних станів, включаючи депресію, розлади харчової поведінки і «хімічну залежність».

Далі буде?

В одній з наступних публікацій я спробую  описати інтегративні підходи в терапії посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який також відноситься до тривожних розладів. Тут хочу наголосити, що ця терапія може бути якісно поліпшено за рахунок застосування багатьох  гіпнотичних технік, ефективних для тривожних розладів. Дійсно, експозиційна терапія,  багатьма травматерапевтами розцінюється як першочергове лікування для ПТСР. Проте, лікування ПТСР потребує окремого розгляду, оскільки при цьому розладі, підхід  до подолання  тривоги потребує особливої сукупності знань, пов'язаних з травмою і «обсесивними образами».  Травмафокусована терапія, і зокрема , ПТСР піднімає дещо інші проблеми, ніж терапія не пов'язаних з травмою тривожних станів і розладів.