Для визначення причини  та джерела виникнення психологічних і психосоматичних проблем, використовується так званий «діагностичний транс». Техніка його проведення подібна до стандартної, але мета – діагностика не лише проблеми, а й прогностична діагностика  вирішення цієї проблеми ( терапевт орієнтується чи ефективним є метод для конкретного пацієнта, складає прогноз тривалості терапії та найбільш ефективного поєднання гіпнозу з іншими методами психотерапії).

   Для пацієнта перший ( діагностичний ) сеанс може видатись нудним. В зв’язку з чим, гіпнотерапевт повинен пояснити пацієнту, що пасивне зосередження на проблемі, є для подальшої роботи надзвичайно цінним. І все ж, незважаючи на обмеження часу зустрічі,  на першій діагностичній сесії для своїх пацієнтів (в «наповнення змістом трансу») я включаю елементи ресурсу, намагаюсь пояснити пацієнту про його здібності бути самому для себе гіпнотерапевтом. Позитивним показником першої зустрічі є відчуття «полегшення», про яке говорить пацієнт.

    Чи не найперше в літературі з поняттям «трансу» нас знайомить євангелист, апостол, фаховий лікар, автор одного з Євангелій (Від Луки) в «Діях святих апостолів» (10:10) «...    І відчув Петро, що зголоднів, і хотів їсти; а тим часом, як йому готували, найшов на нього транс...». Стан трансу, або як ще його називає біблія «захоплення», на сторінках Святого письма описується понад десять разів.

   Терміном «транс» часто визначають, як відречений, майже мрійливо-відсутній, захоплений сприйняттям образів... Доктор Мілтон Еріксон, на запитання : « А що таке транс?», так і відповідав – «Це передача образів».

   Ні для кого не є таємницею, що в стані трансу перебуває кожна людина, читаючи, слухаючи  лекцію,  медитуючи, слухаючи музику, перглядаючи кінофільм, мріючи, тощо. Цей стан (трансу)  нічим не відрізняється один від одного окрім способу його індукції. І незалежно від того, чи транс викликаний гіпнотерапевтом, гіпнотизером, медитацією чи нудним лектором, транс залишається трансом. Більше того, транс в життєдіяльності людини є процесом необхідним, адже завдяки йому, вгамовується робота домінантної півкулі головного мозку, що не дозволяє (є профілактичним фактором) перевиснажуватись центральній нервовій системі.

  Транс- це стан  стійкого пасивного спостереження, спрямованого на внутрішнє усвідомлювання. Воно відрізняється живим захопленням образними та переживаннями, зануренням в контекстно-незалежне, буквальне розуміння слів та виразів з усуненням обмежень, які свідомісь накладає на безсвідомі можливості та реакції у звичайному стані. А якщо це сказати просто, на «хлопський розум», то транс дає можливість «відпочити» свідомості і дати можливість проявитись безсвідомому в його продукуванні необмежених ресурсів.

  Гіпноз – це транс викликаний кимось-  самостійно, або сторонньою особою. Гіпнотичний транс може переслідувати мету: розвагу (сценічний гіпноз), експеримент (лабораторний гіпноз) або лікування (терапію). Нас, психотерапевтів-практиків, цікавить останній – гіпнотерапевтичний транс. Власне гіпнотерапевтичний процес був розроблений для того, щоб використати всі переваги всіх особливостей трансу з лікувальною метою.

  Люди, які перебуваютьв стані гіпнотичного трансу, дозволяють собі бути уважними до джерела корисної їнформації, що пропонує безсвідоме. Занурені в транс, вони здатні без супротиву приймати не лише опосередковані, а і прямі ствердження психотерапевта, які ймовірніше були б відкинуті в стані бадьрої свідомості.Важливо враховувати, що під час трансу пацієн може переживати уявні події досить яскраво та інтенсивно, і разом з тим, перебувати в спокійному стані захоплення, ніби переживає ці події в реальності.

  На жаль, безліч міфів про гіпноз та невміння більшості людей входити в транс, при перших гіпнотичних зануреннях можуть викликати  не зовсім комфортні відчуття. Тому перше завдання терапевта, психоедукаційна підготовка пацієнта і  сприяння найбільш м»якому гіпнотичному впливу на нього  

  Після того, як пацієнт занурився в транс, терапевт спрямовує його увагу на ті сфери діяльності, які є найбільш привабливими для терапії (т.з. мішені терапії – когніції, емоції, фізіологію, поведінку). Враховуючи той факт, що в стані гіпнотичного трансу, пацієнт зможе з користю для себе сприймати ідеї на видужання, почне використовувати діяльність спрямовану на подолання проблеми. Для посиленого і певного терапевтичного ефекту використовуються різноманітні форми навіювань (лише основних навіювань існує більше двох десятків) а також терапевтичні метафори із задіяними в них символічними асоціаціями. Такий опосередкований (не прямий) вплив або метафоричні підказки легко підштовхують пацієнта на шлях розуміння проблеми та її вирішення. В той самий час, вони цілком опираються на ресурси та ініціативу самого пацієнта.

   Спробуйте м»який, клієнцентрований гіпнотичний транс у фахового гіпнотерапевта, і Ви переконаєтесь в його привабливості, комфортності та ефективності!

Євгеній Тичковський   10.08.2015 р.

Використані сюжети картин художника Віктора Чумаченко