Для того, щоб виконання якоїсь конкретної діяльності приносило успіх, потрібен технологічний план. План, як нам відомо, в терапевтичній діяльності прийнято називати протоколом.
Психотерапія, в буквальному розумінні цього слова (лікування душевних розладів), передбачає позбавлення пацієнта душевних та психосоматичних страждань. Доказова медицина (включно з психотерапією) пропонує терапевтам для своєї практичної діяльності «протоколи лікування» конкретних проблем – депресії, болю, тривоги, порушення харчової поведінки.., та багато іншого. Згідно цих протоколів, терапевт використовує ті конкретні психотерапевтичні методи та методики, які для конкретного пацієнта є найбільш ефективними. Використання протоколів мінімізує терапевтичні помилки, дає підстави раціонально використовувати час терапевтичної сесії, без зайвого безплідного говоріння, без «пустого ЛЯ-ЛЯ...»
Одним з психотерапевтичних підходів, який має доказову базу, а відповідно і терапевтичні протоколи, є еріксонівський гіпноз. Із загальним протоколом гіпнотерапевтичної сесії та протоколом підготовки до трансу, спробую познайомити Вас в ції статті.
Отже, гіпнотерапевтичний сеанс має свою структуру, і вона складається з наступних кроків:
Крок 1: Підготовка до гіпнотичного трансу
Крок 2: Наведення (індукція) трансу
Крок 3: Прямі ствердження або вказівки на джерело походження проблеми або шляхи її
вирішення
Крок 4: Використання психотерапевтичних метафор, сюжетів для вказівки на джерело
походження проблеми або шляхи її вирішення
Крок 5: Завершення терапевтичного трансу
А). репетиція і перегляд
Б). ратифікація
В). переорієнтування
Г) виведення з трансу
Д). структурування амнезії
Крок 6: Післятрансове обговорення
Це є короткий опис перебігу типопої гіпнотерапевтичної сесії «згідно потоколу». Тому, перш ніж провести свій перший гіпнотерапевтичний сеанс, необхідно ознайомитись детальніше з цими «протокольними» кроками (етапами) гіпнотерапевтичної сесії.
Крок 1: Підготовка до гіпнотичного трансу
Якщо Ви хочете, вперше по відношенню до конкретного пацієнта, використати гіпнотерапевтичний транс, спробуйте звичайну бесіду продовжити словами: «Сьогодні я хочу запропонувати Вам дещо інше ніж раніше, для Вас це може стати новим, позитивним досвідом. Як Ви на це дивитесь?...». Або: «Чи знаєте Ви щось про транс? Про Гіпноз? Якщо не заперечуєте, ми можемо прямл зараз спробувати трансову вправу...».
У випадку згоди пацієнта, особливо коли гіпнотичний досвід в нього відсутній, терапевт пропонує пацієнту розміститись зручно, заплющити очі ... В лтерапевт досяжній для пацієнта формі, терапевт пояснює фізіологічну суть трансу, «розвіює» певні міфи стосовно гіпнозу, створюючи у пацієнта стан безпеки та довіри. Пропозицію «прийняти зручну позицію», «заплющити очі», тощо, терапевт пропонує в м»якій недиректифній формі, наприклад:
а) « Для того, щоб Ви почували себе комфортніше, можете пересісти в найзручніше, на Ваш погляд крісло.. Влаштуйтесь так, щоб ноги без напруження відчували опору, спина оприралась об спинку кріслп, голову зручно розмістіть на підголовнику, а кисті рук на стегнах. Заплющіть очі.. Власне так! Молодець! Добре, дуже добре!»
б) « Спробуйте уявити (згадати) місце розташування кних на Вашій полиці... , згадати колір палітурки..., форму та розміри книги, шрифт заголовку... Це легше зробити заплющивши очі...».
Або простіше:
в)« Вмощуйтесь зручно, можете посилити свій комфорт розпруживши м»язи... Добре, чудово... Спрбуйте зрозуміти, чи заплющивши очі, Ви зможете посилити комфорт і зберегти відчуття безпеки? Ось так..., Добре!»
г) «Влаштовуйтесь максимально зручно, і просто, заплющивши очі, розпружте м»язи свого тіла, відчувши комфорт та безпеку. Чудово!»
Кожна з цих пропозицій є сигналом початку переходу до трансової частини терапевтичної зустрічі. Разом з тим, ця пропозиція вже сама собою, занурює пацієнта в легкий трансовий стан.
Кілька слів про необхідність закравання очей під час процедури підготовки пацієнта до гіпнотичного трансу. Як на мене, я себе почуваю комфортніше, коли пацієнт відразу заплющує очі. Я впевнний, що його не відволікають зовнішні візуальні подразники, і я відчуваю «готовність» пацієнта до сприйняття терапевтичної дії гіпнозу. Хоча я розумію, що це моє упередження, все таки я спонукаю пацієнта до закривання очей. Для цього використовую варіант підготовки до трансу «б», або пропоную щось на кшталт: «Відчуваючи себе комфортно в зручному кріслі, ви можете перебувати, на Ваш вибір, як з розплющеними, так із заплющеними очима... Хоча, як підтверджує мій досвід, і досвід моїх пацієнтів, кращий ефект від гіпнотерапії спостерігається в тих, хто заплющує очі відразу...»
Важливим аспектом підготовки пацієнта до трансу є коментарі терапевта. Вони повинні будуватися на певних загальних принципах (шаблонах), на підставі вище зазначених прикладів. Це аж ніяк не значить, що Ви змушені кожного сеансу промовляти все те саме «слово в слово». Але що тут є важливим, так це те, щоб Ви пропонували пацієнту кожного сеансу робити оде і те саме. Головне, щоб дії пацієнта лишались незмінними. В такому випадку, безсвідоме пацієнта, щоразу діставатиме однозачну команду: «Приготуйся, зараз Ти починаєш лікуватись, «зцілюватись...!». Повторне перебування в тому самому кріслі, в тому ж кабінеті, сприймаючи той самий голостерапевта, який вже хоч раз викликав трансовий стан, неодмінно приводить до повторювань впадання в трансові стани майже автоматично. Цей феномен можна в подальшому використовувати на етапах «наведення» (індукції) трансу, в терапевтичній фазі сеансу. Часто, в подібних випахках, формальний етап наведення трансу втрачає актуальність, що дає можливість ще більш раціонально використовувати час для терапії.
Євгеній Тичковський, Львів 18.08.15р.
В якості ілюстрації використані знімки картин художника Віктора Чумаченко
